Лиман розташований на березі лиману, чи то озера Сасик (інша назва Кундук). До моря від села п’ять км (так само, до речі, як і до Приморського). Поряд із селом, на морі, розташована курортна зона «Катранка» – купа совдепівських баз відпочинку, розбавлених трохи більш сучасними. Затока із дерев’яною кладкою, та піщана коса-пляж.

Поселення виникло у 1809-1812 рр. на місці невеличкого татарського аулу (чи то кишлак) Буюк Золокари. Назву залишили татарську – Золокари. Населяли село майже виключно українці, хоча у були і євреї – у 1827 році їх було 4, а на початку ХХ століття в Золокарах мешкало 15 єврейських сімей.

Документальні відомості про населення Золокар розпочинаються із 1827 року. Тоді у селі мешкало 325 українців і 4 єврея. В поселенні тоді було 30 будинків із лози, обмазаних глиною, 41 землянка, 2 вітряки та шинок (недаремно ж тут євреї жили).

У Лимані є старовинне кладовище, на якому збереглося немало кам’яних хрестів. Такі кладовища в українських селах традиційно називають козацькими. Закладалося воно, напевне, дійсно як козацьке, але пізніше тут почали ховати усіх. Переважна  більшість старовинних хрестів Лиманського  кладовища, згідно із класифікацією Валерія Малини, за формою відносяться до трилистих хрестів.

Текст Романа Маленкова, фото Максима Назаренка.