Колодисте. Хрест Кособлика. 3D-модель

Неймовірні історії хрестів. Хрест Кособлика

Найбільший і найбільш колоритний хрест у Колодистому (Черкаська область, Звенигородський район) нам здавався неабиякою таємницею. Доки ми не зробили фотограмметричну зйомку і не створили тривимірну модель, а потім і надрукували його на 3д-принтері – нам важко було прочитати епітафію. Допоміг нам у цьому Roman Zakharchenko-Ushalieuski – один із кращих дослідників-слідопитів архівів, з усіх, що ми знаємо. Виходить справжній історичний детектив. —- Під хрестом лежить Василь Кособлик (Кособлік) – судячи із хреста – людина дуже небідна. Такий хрест коштував, як череда корів. Помер Василь у 1810 році (дата на хресті). Роман знайшов документи, в яких зазначається, що у 1795 році Василю Кособлику було 80 років, відповідно він помер, коли йому було 95. Уявіть собі – чоловік народився у 1715 році й прожив усе 18 століття. Хто він був? Документи вказують, що у 1795-му він був селянином, як і в 1810-му, коли помер. Але Роман звернув нашу увагу, що дружину він мав на 30 років молодшу, і вона йому народила 5 дітей. Напевно ці діти й поставили хреста батькові. Цікаво, що старший син народився, коли Василю вже було за 40. Де він був до того часу? Напевне, точно не в селі, адже як він міг прожити у ті часи півстоліття (майже) в селі й не мати дружини. Де він взяв гроші? Великі гроші, за які він підняв і зробив багатою родину, яка йому по смерті поставила такого хреста. Варіантів немало, але відразу приходить у голову, що Василь козакував і був на Січі, де Кальниболото – найближче до Колодистого місто, мало свій курінь. Документальних доказів немає, усе можна назвати фантазією. Роман, як професійний історик (нині він у ЗСУ) просить не нагромаджувати фантазії, але ж ми в праві висловити свої гіпотези. Так от на нашу думку, найбільш вірогідно, що що Василь Кособлик був саме козаком, скопив “козацького хліба” й на старість (за 40 років у ті часи – це вже стара людина) приїхав у Колодисте. З немалими грошима. Взяв собі молоду (юну) жінку, яка народила йому п’яток дітей, розвинув господарство і, напевне, займався обробкою каменю, як і багато хто із колодян. Робив жорна, корита та хрести. Прожив довжелезне життя, неймовіне на ті часи. Хочемо зазначити, що у метриках і ревізіях того часу, нерідко зустрічаються помилки у визначенні віку – за 70 роки часто губилися, або додавалися. Навіть якщо Василю додали десяток років, все рівно це не впливає на наше логічне припущення, навіть, якщо він був старшим за дружину не на 30, а на 20 років. —- Друзі, питання до вас: де Василь узяв такі статки й де він був до 35-45 років, коли прийшов у Колодисте й завів родину? Звідки такі статки у простого селянина? —- PS. Якщо вам потрібно дослідити власний родовід, або знайти якесь історичне коріння – звертайтеся до Roman Zakharchenko-Ushalieuski – то майстер і фанат своєї справи, хоча нині він, в першу чергу, військовослужбовець. Дуже рекомендуємо. P.S. Roman Zakharchenko-Ushalieuski та Роман Маленков розгадали справжній історичний детектив. Хоча розгадка дала ще більше запитань.
Нарешті ми повністю прочитали напис, на одному із найколоритніших і найбільш таємничих хрестів України. На хресті із Колодистого. І дозволили нам це зробити сучасні технології.
Отже хрест Кособлика з одного боку вкритий суцільним текстом, із якого раніше нам вдалося з’ясувати, що Василь Кособлик помер у 1810 році. Роман знайшов архівні документи (ревзські сказки), які за 1795 рік вказували вік Кособлика у 80 років. Відповідно, помер він у 95 років. Інші документи дещо зменшували йому віку, але всі вказували, що Василь мав жінку, молодшу на 30 років і п’ятеро дітей. Хрест же говорив про те, що Кособлик був дуже багатим.
І от ми надрукували тривимірну модель хреста і нам відкрилися нові слова. Виявляється Василь Кособлик був ктитором (фінансував будівництво) церкви у Колодистому. Зважаючи, що село ніколи не було панським, а селяни вважалися державними, Кособлик, напевне, був головною людиною у Колодистому. Отак.
“Села Колодистого церкві Свято-Рождятственской Здесь опочивает Раб Божий Василий Кособлік 1810 года Апріля дня 14 +”
Текст Романа Маленкова