Старий Збараж — це і є первісний Збараж, центр удільного князівства. Вперше він згадується у літописах під 1211 роком. Тоді це була потужна фортеця на одній із гір (тепер вона називається Замковою), що захищала шлях від нападів кочівників.

У XIV столітті місто стало родовим гніздом князів Збаразьких. Проте стратегічне розташування мало і зворотний бік: місто постійно потерпало від татарських навал. 1474 рік – це трагічна дата, коли орда вщент спалила замок і місто. Обороною керував князь Василь Збаразький, який загинув у бою. У 1598 році, після чергового руйнування татарами, було вирішено не відбудовувати місто на старому місці. Новий замок і місто (сучасний Збараж) заклали за кілька кілометрів на схід, у більш рівнинній місцевості. Старе поселення відтоді стало називатися Старим Збаражем.
Старовинний цвинтар розташований у мальовничій та дещо містичній місцевості — на схилах гір Медоборів. Він ніби «вписаний» у ландшафт, що створює особливу атмосферу спокою та занедбаної величі. Усі хрести витесані з місцевого вапняку, який з часом покрився мохом та лишайниками, що надає їм вигляду природних скель.

На багатьох пам’ятниках збереглися написи старослов’янською мовою або тогочасною українською («руською»). Окрім текстів, на камені можна побачити лаконічне різьблення: зображення розп’ять, сонця або стилізованих квітів. Цікаво, що кожен такий хрест — це ручна робота місцевих майстрів-каменярів, тому ви не знайдете двох абсолютно однакових. Попри те, що багато пам’ятників похилилися або вросли в землю, вони створюють вражаючий візуальний ансамбль на тлі навколишніх пагорбів.

Текст та фото Романа Маленкова.